В затишку зимою. Ч2
Закінчення…
Стосовно щучої «сходинки» при облові вирів та затишків, то тут я твердо впевнений, що плавність, розміреність і максимальний контроль приманки – головний ключ до успіху. У всякому разі, за десяток моїх зимових сезонів альтернативи сказаному я не знайшов. Взагалі, щучий вир мені представляється як невелика екосистема, в якій життя кипить лише в межах даного тиховоддя. Найчастіше в такому собі болоті (дуже умовна назва) є всього один господар (чимала щука), але деколи це кілька рибин однакового розміру (і не обов’язково дрібного). Вир, по всій видимості, не найкраще місце для засідки і полювання, тому тут запросто можуть мешкати інертні, що не бажають харчуватися екземпляри. А таким як раз плавна подача найбільш прийнятна.
Якими повинні бути коливання приманки? У зимовому спінінгу в більшості випадків я б відповів, що потрібні плавність і відсутність агресії в грі, проте в вирах саме чіткість і впевненість у рухах приманки можуть виявитися тією «родзинкою», яка призведе до клювання. Не буду розводити теорій, чому так, просто зробив такий висновок на основі статистики та аналізу своїх виїздів.
Якщо вир розташований безпосередньо біля русла, ями або навіть в затоці, в більшості своїй довіряю віброхвостам. Розмір підбираю з діапазону розмірів 3-4 дюйми. Що стосується кольору, то більше довіряю нейтральним (не яскравим) або натуральним (природним) забарвленням. У моєму розумінні це коричневий, темно-зелений, «масло», «карамель», «бузок» і подібні кольори без яскравих вкраплень. Зовсім необов’язково, щоб приманка була однотонною, однак схиляюся до думки, що поєднання кольорів повинно бути малопомітним. Чому до кольору стільки уваги? На тих річках, де я рибалю, затишки зазвичай мають глибину 3-4 метри, до того ж взимку вода, як ніколи, прозора і чиста. Тож кольори хижак добре розрізняє.
Віброхвости, які я використовую при облові зимових затишків, звичайно ж, не унікальні і не вузько направлені. По ідеї, найбільш правильно радити саме ті моделі, з якими рибалка найкращим чином розібрався раніше. Я особисто роблю саме так. У мене це Bait Breath T. T. Shad, Intech Long Heel, Slim Shad, Sawamura One Up Shad, Noike Ninja.
Безумовно, має місце ряд ситуацій, коли активна гра приманки і імітація повного сил кормового об’єкта абсолютно не вписується в модель поведінки зимової щуки, що спокійно дрімає в болоті. Цілком звичайний розклад. Так відбувається, мабуть, навіть у більшості випадків. У такій ситуації дуже навіть можуть виручити твістери. Зазвичай чим менше річка і сам вир, тим вище шанси, що саме твістери для щуки виявляться найбільш цікавими приманками.
Надмірного розміру твістери я рідко практикую, хоча інколи саме вони дають результат. Просто вважаю, що витончена і неспішна гра приманки повинна поєднуватися і з витонченістю форми також. І чим ближче до весни, тим оптимальний розмір силікону зменшується. Три дюйми – в самий раз, хоча для щупаків до кіла навіть 2,5″ – не межа. Перевага дрібної силіконки в тому, що її, крім щуки, з задоволенням з’їсть окунь, і, дивись, якийсь сом, головень, а то і короп, які точно скучили за білковою їжею за довгу зиму. Підкреслю: тихий річковий вир – відмінний притулок для найрізноманітніших риб.
Твістери, вважаю, найбільш уловистими в тих ситуаціях, коли вир мініатюрний (пару кв. метрів) і тут ми можемо покладатися лише на стадію падіння та пару метрів проводки. Спокійна і рівномірна гра твістера в даному випадку найбільш виправдана. Особисто я найбільше довіряю Intech Turborib, Bait Breath Curly Grub, U30 Fish Curly, Betanco Curly Tail Slim. Підбираючи вантажки при полюванні за щукою в вирах, дотримуюся одного простого правила: прагну, щоб силіконка опускалася на дно досить довго, але при цьому максимально стабільно грала на цій швидкості. Для деяких моделей, зрозуміло, є нюанси, але в цілому, мінімальна маса вантажка для тридюймових щучих твістерів або виброхвостів — 4 гр, а максимальна — 12 гр. Це зовсім не означає, що виходити за межі вказаног діапазону заборонено. Абсолютно. Якщо вимагає ситуація, то чому б і не спробувати.
Окунь
Окунь в зимових вирах, звичайно, теж зовсім не рідкісний гість. За останні кілька зим я добрий десяток разів цілеспрямовано полюючи за смугастим, вибирав затишки і тиховодні приямки як основне місце ловлі. І виходило частенько. Найбільш окуневими вважаю такі вири, які, по-перше, незначні за площею. По-друге, розташовані біля самого берега і сильно закоряжені. По-третє, знаходяться на «окуневих» ділянках ріки, тому тут і концентрується смугаста братія.
Принципово до ловлі окуня в зимових затишках я підходжу з двох кардинально протилежних сторін. Це або класичний мікроджиг, або лайт-джиг. У першому варіанті, використовуючи легкі снасті, роблю ставку на ближню і рідше – середню дистанцію. У другому – паралельно полюючи за окунем і щукою, використовую снасть універсальну.
Мікроджиг, в моєму розумінні, передбачає використання легких вантажків (1-3 гр) і слагів з черв’яками в якості приманок. Для зимового окуня, котрий однозначно вимагає до себе делікатного підходу, найбільш сумісні, як на мене, дрібні приманки 2-2,5″. Сенс такого лову досить простий: концентрована, дуже повільна проводка плюс довгі паузи приманки біля дна. З огляду на те, що окуневі вири часто розташовані мало не біля самих ніг рибалки, проблем з подачею навіть невагомої приманки зазвичай не виникає. І навіть не біда, що легкий монтаж надмірно повільно тоне. Зауважу, втім, що за такої ловлі важливо довго не затримуватись там, де можливо окуня і немає зовсім. Перспективні ж затишки має сенс дослідити детальніше.
Серед силіконових черв’яків мною найбільш успішно застосований Bait Breath Needle, а ось окуневими зимовими слагами цілком впевнено вважаю Fish Tail Ringer та Fish Tail Shad.
Лайт-джиг з прицілом на окуня, який оселився в тиховодному затишку, часто вимагає практично тих же вантажків, що і для щуки, однак приманки тут розумніше використовувати не настільки габаритні. Вважаю 2,5″ – самим окуневим розміром.
До уваги
Навряд чи наша риболовля буде обмежуватися виключно ловом у вирах, затишках та інших тиховоддях, однак якщо просто ставитися до всіх перспективних ділянок однаково і не враховувати специфіку лову на кожному з них, найімовірніше, і результат вийде деяким усередненим (в кращому випадку). Тихі зимові затишки, безсумнівно, можуть порадувати рибою, але вони дуже вимогливі до себе. Кілька власних практичних спостережень «до уваги», дорогі колеги.
1. Деякі локальні вири цілком ефективно (на перший погляд) обловлювати всього лишень декількома проводками. Однак не полінуйтеся по-справжньому перспективне місце перевірити і з іншого ракурсу теж. Щука і окунь не такі привереди, як той же судак, але і цим рибам деколи важливо, щоб приманка рухалася під певним кутом і якось особливо.
2. Помітний відсоток приямків взимку досить швидко поповнюється новими екземплярами, які приходять на зміну спійманим раніше. Важко спрогнозувати час і регулярність заходу нової риби, але однозначно уловисте місце варто перевірити ще раз.
3. Взимку річкові ділянки без течії дуже швидко покриваються льодом, проте під час відлиг досить легко звільняються від нього. Я помітив, що в ті дні, коли вир знову стає доступним для лову (тане лід), результати можуть виявитися просто вражаючими.
4. Якщо тиховоддя з глибиною дуже велике, більш раціонально починати його дослідження з країв. Так менше шансів насторожити раніше часу мешканців, які там зупинилися і можливо не проти клюнути.
5. Жителі затишків часто не кидаються стрімголов на першу-ліпшу здобич (а тим більш на її силіконову імітацію), тому дуже навіть логічно в цікавому місці запропонувати рибі хоча б дві кардинально різні приманки.
6. Іноді течія (поверхнева чи глибинна) не дозволяє доставити легкий монтаж в потрібне місце прямим закиданням. Для таких випадків відмінно підходить варіант, коли приманка закидається вище виру і в нього сплавляється за допомогою потоку води, тобто самим природним чином. По окуню це, до речі, дуже здорово працює.
7. Звичайно локальне поглиблення – центральне місце для лову, але точно не правильно забувати про ділянки, що розташовані по сусідству з приямком. Сюди навідуються якраз найбільш голодні риби.
Всім, друзі, перемог і рибальських успіхів. І щоб тихі річкові вири дарували нам побільше яскравих клювань і трофеїв!
