За щукою наприкінці зими

Останній місяць зими – зазвичай той період, коли риболовля з льоду багатьом вже приїлася і в якості різноманітності хочеться половити по-літньому – наприклад, спінінгом. Приїлась? Точно не в цьому році. Я, наприклад, всього кілька разів був на льоду в 2020-му, і тому радий. Але про щуку.

 

Незважаючи на зовнішню суворість, лютий нерідко виявляється теплим і цілком придатним для лову літніми снастями, та й річки часто в цю пору вже відкриті. Чим для спінінгіста може бути цікавий лютий? Основний акцент традиційно роблять на щуку і окуня, адже саме вони найчастіше є центральним об’єктом лову і, слава Богу, ще в наших водоймах водяться. Іноді виручає судак, в кінці зими він цілком частий гість в уловах.

Зараз вже можна сміливо говорити, що в житті щуки настає період, коли думки і поведінка риби спрямовані головним чином на продовження роду, а не на якісь інші потреби. В деякі аномально теплі зими та ще і в південних регіонах країни вже в останніх числах лютого щука може нереститися, але зазвичай лютий – лише віддалена прелюдія до продовження роду. При цьому помічено, чим більше погода нагадує весняну, тим яскравіше підготовка до нересту проявляється.

Головним приводом у спінінгістів для оптимізму є природний інстинкт щуки – перед нерестом запасатися енергією, що в свою чергу безпосередньо означає бажання і необхідність полювати і атакувати наші приманки. Нерідко простежується певна суперечність: з одного боку, щука досить активна і регулярно протягом дня радує клюваннями, але з іншого – вимагає від спінінгіста млявих проводок і по-зимовому плавних дій. Причина, ймовірно, в тому, що інстинкт до полювання у щуки, начебто б, прокинувся, але сил для активного пошуку і стрімких атак ще немає.

В принципі, з варіантами можливого місцезнаходження лютневої щуки особливих проблем не виникає. Хижачка продовжує займати ті ж місця, що і в січні, але якщо весна проявляється особливо чітко, то щука з великою ймовірністю буде полювати вже біля неглибоких місць з залишками торішньої рослинності, а так само в районі заток та інших не зовсім зимових місць.

Багато спінінгістів-новачків, потрапивши на річку в кінці зими, роблять помилку, приділяючи максимум уваги мілководним ділянках без течії, затокам та іншим місцям, на які щука масово зміщується аж у березні. Особливо легко помилитися в тривалу лютневу відлигу, коли інтенсивно тане сніг, а в річку в багатьох місцях впадають струмочки талої води. За всіма ознаками начебто прийшла весна. Але під водою цей процес лише на початковій стадії і помітно відстає від спостережуваного нами з берега. Часто в лютому щука не встигає різко перебудуватися на весняний режим поведінки і поки не зміщується на місця майбутніх своїх нерестовищ.

За великим рахунком помилка тут не в тому, що спінінгіст зважився на облов типово весняних місць, а в тому, що мілководдям приділяється максимум уваги, а значить, інші ділянки залишаться не перевірними. Важливо дослідити, щонайменше, кілька уловистих місць з різною глибиною та характером місцевості, а вже потім визначатися, чому саме віддати перевагу. Нерідко трапляється так, що щука навіть протягом дня кардинально змінює своє місцезнаходження і, не відреагувавши вчасно на це, рибалка напевно буде менш вдалою.

Якщо говорити про великі річки, особливо ті, які з’єднуються з глибокими ямами, що слугують зимовим прихистком для риби, то найбільш перспективне місце для лову в кінці зими та на початку весни буде часто русло та затоплені річки, по яким хижачка і рухається певно до своїх нерестилищ. Неодноразово подібне я навіть на малих річках зустрічав.

Додам декілька простих принципів:

1. Плануємо свій рибальський маршрут таким чином, щоб вже на початку риболовлі мати можливість обловити кілька різнотипних щукових ділянок. Як показує практика, якими б надійними теорія та спостереження про місцеву щуку не здавалися, хижачка запросто може все це перекреслити.

2. Визначившись нарешті з місцем щучої стоянки, розумно і логічно в подальшому скорегувати свій маршрут з урахуванням отриманої інформації. Тобто не обловлювати і далі підряд усі перспективні місця, а вибирати з них ті, які найбільше нагадують точку, де вже сьогодні клювало.

3. Вибрати деяку усереднену за часом тривалість облову перспективних точок з тим, щоб і не затримуватися довго на місці, але і не пропустити щуку, зробивши лише кілька швидких закидань на удачу. Адже в лютому (та і в березні теж) щука малорухома і навіть, якщо дуже голодна, не схильна до стрімких випадів.

4. Навіть при полюванні за великою хижачкою зовсім не обов’язково використовувати великі приманки, вважаючи, що зараз саме такого розміру здобич щука чекає. Іноді це так, але часто навіть трофейна зубаста в кінці зими віддасть перевагу невеличкій силіконці розміром 5-7 см.

5. Якщо є така можливість, більше часу приділяємо локальним прибережним аномаліям, які не тільки візуально добре помітні рибалці, але і хоча б частково проглядаються крізь воду. Особлива удача – поспостерігати атаку або вихід щуки за приманкою.

6. Окремої уваги заслуговують прибережні ділянки. Це має сенс як у морозні дні, коли щука, в цілому, тримається глибоких зимових місць, так і в тривалі відлиги, коли хижачка зміщується на більш мілководні ділянки, щоб погрітися на сонечку, кого-небудь з’їсти і заодно придивитися до місць майбутнього нересту.

7. Якщо є хоча б невеликі сумніви щодо того, застосовувати чи ні більш делікатну снасть, краще зважитися на цей крок. Найчастіше в лютому вода ще досить прозора, а щука з особливою підозрою ставиться до всього нового. Крім того, використовуючи невеликі приманки на грубій снасті, ми значною мірою погіршуємо гру, що в підсумку неминуче відбивається і на кількості результативних атак.

Основні вимоги до щучих приманок в цю пору – це, перш за все, невеликий розмір і можливість стійко коливатися на плавних проводках і при невеликій швидкості руху. Не один лише джиг в лютому здатний дати результат, але саме цей вид спінінга зараз найбільш ефективний. Зрозуміло, що сумісність силікону і вантажка важлива в будь-яку пору, але саме в період, коли щука малорухлива і чекає від приманки майже ідеальних рухів, недозволеною розкішшю є застосовувати надмірно легку або занадто важку масу для даної конкретної силіконки. Тут зв’язані глибина в місці лову, сила течії, товщина шнура, розмір повідка та інше.

Порада: перш ніж натхненно і наполегливо відправляти на побачення зі щукою нашу приманку, для початку подивіться, як вона поводиться у воді. Для цього достатньо кілька разів провести приманку біля ніг, і багато чого стане зрозумілим. Принаймні стабільні коливання силіконки повинні бути помітні неозброєним оком.

Всім успіхів та перемого, друзі!