За щукою у березні
Почнемо з весняного пробудження природи, яка, як віриться кожному рибалці, принесе яскраву і результативну риболовлю. Будемо відвертими, весна – далеко не найкраща пора для спінінга, проте при належному вмінні і бажанні успіхи спінінгіста можуть виявитися блискучими. Багато чого, безумовно, буде залежати від строків і тривалості нерестового періоду, який на початку весни відбувається у більшості хижих риб. В той же час як перед нерестом, так і після нього хижак змушений поповнювати запаси енергії, відтак – активно годуватися. Це наш особливий шанс його спокусити на штучні спінінгові приманки. І все неодмінно вийде!
Мабуть, мало хто зі спінінгістів планує виїзд на ранньовесняну річку без намірів зловити щуку. У багатьох ситуаціях це взагалі хижак номер один. Березень, безумовно, не виняток, але це лише в тому випадку, коли щука ще не пішла масово на нерест. Втім помічено: як би солідарно себе хижачка в період нересту не вела, масово відмовляючись від прийому їжі, все одно якась частина риб не буде нереститися, а, отже, повинна цікавитися нашими намаганнями. Трапляються роки, коли березень є без перебільшень супер щучим часом. В цю пору хижачка накопичує сили для майбутнього продовження роду й інтенсивно годується. Буду надіятися, що й цей 2020-ий рік принесе купу позитиву та гарних щук.
Загалом, вирушаючи в березні за щукою, перш за все, варто орієнтуватися на великі неглибокі затоки, що межують з руслом. Дуже часто в березні ми можемо бачити ще лід на затоках. Часом навіть сидять любителі гострих відчуттів – рибалки на льоду. В районі затоки риба, звичайно, є, однак під льодом зараз немає особливого комфорту, тому куди перспективніше обловлювати відкриту воду, де кисню на порядок більше. Як показує практика, найбільш уловисті місця по щуці – межа мілководдя і течії. Тут і кисню в достатку, і завжди є шанс для хижачки підстерегти зграю кормової риби, яка рухається в пошуках нерестовищ. Нерідко заповітна межа течії і спокійної води виявляється в тому місці, де як раз і закінчується лід.
Ефективний спосіб спокусити щуку – закинути приманку на лід, а потім акуратно зтягти її з кромки. На першому ж падінні шанси заробити клювання максимальні. Такий трюк зазвичай вдається, коли затока з льодом знаходиться на протилежному боці річки і є шанс туди докинути. Якщо затока розташована на тому ж березі, що і спінінгіст, найкращою траєкторією проводки може стати пряма вздовж криги. Втім цілком захоплюватися обловом крижаних закраїн неправильно, як на мене. Якщо під льодом відверта мілина, та ще й багато нитчатих водоростей, тут щуку навряд чи зустрінеш.
А як же русло і його краї?
Складно сказати, чому саме щука вибирає, здавалося б, мало комфортні умови для свого перебування в цей час, але практика показує, що в багатьох ситуаціях русло і його межі – найбільш уловисті місця. Можливо в березні руслова частина річки є головною магістраллю для пересування зграй підлящика і плотви до своїх нерестовищ, а це завжди, як магніт, діє на щуку. давно помічено, чим світліше ранньою весною вода, тим вище ймовірність зустріти щуку на руслі, а не в затоці або біля очерету.
Незважаючи на те, що традиційна ловля по центру річки зазвичай передбачає важку вагу джиг і досить агресивну проводку, початок весни – явне виключення. У березні русло слід обловлювати мало того, що невеликими приманками, так ще й вантажки застосовувати досить легкі. Якщо легку джигу руслова течія несе, як тріску по дну, а на важку абсолютно немає клювань, можна робити проводки за течією, застосовуючи легку вагу. Такий собі «upstream» ранньою весною – по щуці сила. одна з основних умов – вода повинна бути не занадто каламутна.
Чи варта уваги берегова лінія?
Часто прибережні ділянки – одне з перших місць, де логічно розраховувати на щучу атаку. Що цікаво, на відміну від окуня, щука не вимагає надмірних пауз в проводці і чіткої подачі приманки прямо під ніс. Нерідко зубаста здійснює досить дальній кидок (таке часто видно візуально) або підпливає до приманки з відстані в кілька метрів. Це явно говорить про те, що прибережна щука голодна і агресивна. У зв’язку з цим однією з логічних і очевидних тактик є така, коли спінінгіст без особливої прив’язки до прибережного очерету чи краю залишків водоростей робить проводки уздовж берега відносно легкими приманками. Розрахунок тут на активну щуку, котра караулить здобич де-небудь в засідці або перебуває у вільному пошуку.
А може «окуневі точки»?
Нерідко досить розумним рішенням є одночасно орієнтуватися і на окуня, і на щуку. Ранньою весною – це дуже ефективна схема. З одного боку, місця стоянки одного та іншого хижака часто схожі, а з іншого – приманки і навіть проводка мало чим відрізняються. Насамперед, окуневими місцями можна вважати будь-які тиховоддя поблизу очерету, корчів або окремих кущів трави.
Що стосується характерних проводок при лові березневої щуки, то я, в цілому, охарактеризував їх як компроміс між плавністю анімації і максимальним темпом лову. З одного боку наша задача, як і раніше, не здійснювати надмірно різких рухів приманкою, а з іншого боку – обловити якомога більшу територію. Сказане справедливо як для воблерів, так і для джига.
Якщо говорити про силікон, то в цю пору щуку більш цікавлять, як мені здається, саме віброхвости. Можна повінстю розраховувати на Intech Long Heel, Slim Shad, Bait Breath T.T. Shad. Мабуть, в дрібній рибині щука бачить набагато більшу харчову цінність, ніж в якому-небудь безхребетному або комасі, а може, просто хвостова частина віброхвосту коливається сильніше і з більш дальньої відстані помітна. А ще важливий розмір щучої приманки – при інших рівних він мінімальний, ніж коли-небудь. Вирушаючи на щучу риболовлю в березні, має сенс «відключити» свої стереотипи про звичні щучі розміри. Якщо мова йде про віброхвости, то 5-6 см часто виявляються оптимальними.
Крім виброхвостів, цікаві в цю пору так само і твістери, силіконові раки і слаги. Всі вони ранньою весною здатні по-справжньому пробудити апетит навіть у самих вибагливих хижачок. Ні краплі не сумніваюсь в Intech Turborib, Bait Breath Virtual Craw, Mosya, Fish Tail Shad.
Воблери може?
Абсолютно неправильно говорити про лов ранньовесняної щуки, не згадавши про воблери. Саме геометрія міноу зараз найбільш ефективна і головним чином це проявляється в тій ситуації, коли ми ловимо біля берега. Досить часто саме твічинг невеликими воблерками приносить злі і регулярні клювання щук в тих місцях і ситуаціях, коли джиг мовчить і здається, що хижак тут просто відсутній.
Причини можливої переваги воблерів міноу перед силіконом бачаться в наступному: а) воблер (особливо суспендер) на проводці практично завжди можна зупинити, і на паузі він досить довго буде залишатися цікавим щуці; б) воблер набагато більш помітний в умовах, коли видимість під водою залишає бажати кращого; в) при ловлі біля берега міноу одночасно є і кращим збирачем активного хижака, і цілком підходящим варіантом для пасивної риби; г) варіантів анімації з міноу набагато більше.
Далі буде…
