Липневу щуку на воблери

Пік літньої спеки зазвичай лякає рибалок дужче проливного дощу чи зимової холоднечі. Дійсно, не кращий час для риболовлі, але і зовсім не привід від неї відмовлятися. У липні хижак адаптувався до розміреного життя в умовах не кращого кисневого режиму і високої температури води. За винятком головня, щуці, окуневі і судакові спека явно не до душі. В цей час багато що визначають два, на перший погляд, суперечливих чинника. З одного боку, хижак живиться мало, а то і зовсім перебуває в анабіозі, але з іншого — такий сонний стан не занадто тривалий, і рибалка може бути упевнений, що в якийсь момент його об’єкт полювання «опритомніє». Ловити звісно можна по-різному, але найефективнішими варіантами спінінга в влітку я вважаю сплави та застосування воблерів в якості основних приманок.

 

Як відомо, літня пора — далеко не найперспективніший час для лову щуки, але це зовсім не привід відмовлятися від риболовлі. Одним з тих місць, яке навіть спекотним літнім днем здатне подарувати масу щучих клювань, є річковий полив. Під цим поняттям розумітиму трав’янисте мілководдя (до 2 м глибиною) з течією. Саме тут воблери здатні себе проявити по повній. Практика показує, що на поливі в цю пору є практично усі умови для комфортного перебування щуки. Судіть самі:

— через наявність течії і невеликої глибини кількість розчиненого у воді кисню максимальна;

— водорості служать відмінним місцем для щучої засідки;

— молодь риб так само любить трав’янисті мілководдя, тобто хижачка без проблем зможе знайти собі їжу;

— річкові поливи нерідко розташовані на деякому віддаленні від берега і частенько межують з руслом, тому щука у разі потреби зможе завжди піти на глибину.

Багато хто упевнений, що єдиним ефективним способом лову на поливах є твічинг воблерами-міноу, проте і інша техніка тут так само застосовна і цілком здатна забезпечити відмінний результат.

Міноу. Твічинг по праву вважається класикою літнього лову щуки в траві. Можна по-різному відноситися до цього, але дійсно у більшості своїй ривкові проводки міноу — практично безпрограшний варіант. Найбільш оптимальними умовами для твічинга в цю пору являються такі, коли трава не доходить до поверхні 1-1,5 метра при цьому біля дна зарості настільки щільні, що провести прямо через них воблер нереально.

Схема облову, як на мене, очевидна — в досить високому темпі ведемо міноу максимально близько до водоростей. По такій риболовлі важко сказати, де саме знаходитиметься, готова клюнути щука, тому можна просто прийняти, що хижачка розподілена по території поливу рівномірно, а кількість клювань багато в чому залежатиме від обловленої площі. За великим рахунком літній щуці не особливо-то і в радість ганятися за верткою і жвавою здобиччю, але наш розрахунок саме на активного хижака, тому втрачати час на тривалі умовляння риби довгими паузами та неспішними анімаціями не зовсім виправдано.

Важливим моментом є вибір оптимального розміру воблера. Річ у тому, що зараз мають місце два суперечливі чинники. З одного боку щука досить в’яла і не голодна, тому на кидок за об’ємною приманкою може не зважитися. А з іншого — абсолютно очевидно, що краще з’їсти одну велику плітку, аніж ганятися за п’ятьма верховодами. Зазвичай міноу від 110 до 130 мм в довжину самі затребувані. Мої друзі та я їх найчастіше використовуємо.

Якщо говорити про приманки-фаворитів на річках, то тут багато що залежить від переваг самого рибалки. Це може бути, наприклад, O.S.P. Rudra 130SP, Megabite Amigo 110SP, Dandy 125F, Orbit 110SP.

Кренки. У теплій воді і за наявності течії, як відомо, кренки розкривають свої переваги якнайповніше. Можливо, для таких умов кренки і створювалися. Що стосується застосування їх при лові на наших поливах, то можна однозначно сказати «так», хоча і є невеликі нюанси. Як і у випадку з твічингом, між поверхнею води і водоростями повинно бути хоч би півметра чистого простору, щоб провести кренк без зачепу за водорості. Найкращий результат виходить тоді, коли коридор складає 1-1,5 метра глибиною і хоч би 10 метрів завдовжки. Природно, обловлювати розумно центральну частину поливу, але особливо перспективний його край, котрий межує з руслом. Порадив би наступне:

1. Чим більшу територію займає полив, тим перспективніше будуть його краї, і тим менше вірогідність зустріти щуку по центру мілководдя.

2. Щука більш охоче займає ту частину поливу, де течія сильніша і ближче русло річки.

3. По можливості облов краще розпочинати з країв поливу, поступово наближаючись до його середини. Втім, якщо загальна глибина на поливі складає хоч би 1,5 метра, щука не занадто лякається переміщень човна навіть у себе над головою.

4. Перший якір розумно опустити на відстані 10-15 метрів від краю трави з таким розрахунком, щоб мати можливість робити проводки уздовж самої межі поливу з боку глибини.

Вказані чотири пункти справедливі для будь-яких способів лову, але саме для кренків вони найбільш актуальні. Оскільки кренки від природи простіші, ніж ж міноу, то з вибором відповідної проводки частенько проблем не виникає. У більшості ситуацій доречна досить швидка (приблизно, як швидкість пішохода), але без різких ривків, анімація. Можна чергувати звичайні потяжки вудилищем (десь на метр завдовжки) і паузи в 1-2 секунди. Подібне легко здійснити і простим підмотуванням котушки (1,5-2 обороти) з подальшою паузою. Це база, як на мене.

Дуже часто відмінний ефект дає постійне утримування кренка в одному і тому ж робочому горизонті. Оскільки воблери-«товстуни» здебільшого плаваючі, то на паузі вони завжди спливають (нерідко — занадто швидко), що часто щукам не дуже подобається. Простий, але дієвий спосіб нівелювати таке спливання кренка — під час паузи зробити вершиною вудилища м’яку потяжку у бік руху приманки. По горизонталі кренк зміститься трохи, зате глибину не втратить. При лові на поливах (та і не тільки) набагато ефективніше, коли воблер заглиблюється, чим спливає. А ще краще, щоб під час паузи кренк глибину не змінював.

Впевнено можу порадити пару достатньо бюджетних, але дуже класних кренків, це Megabite Booby 50F і Samba 100SP.

Перемог та трофеїв, друзі!