Окунь у вересні
Осіннє похолодання води помітно позначається і на активності окуня. Йдеться головним чином про той період, коли вода досягає температури 10-12 градусів і за відчуттями здається майже крижаною (в порівнянні з літом, звичайно). З цієї миті на результативну окуневу риболовлю розраховувати украй складно. Зате перед цим (у вересні) окунь поводиться досить агресивно і значну частину дня полює. Гріх цим не скористатися. Загалом, вересень – дуже окунева пора.
Зараз в поведінці окуня можна виділити дві характерні моделі поведінки, що відрізняються, передусім, горизонтом полювання. Умовно це поверхнева і придонна. В принципі, майже при будь-яких варіантах розраховувати на хорошу риболовлю реально. Практика говорить, що поверхнева метушня окуня цілком може відбуватися, де завгодно (навіть у самій траві), а ось біля дна окунь шукає здобич майже завжди на перспективному рельєфі, а не де інде. Найбільш вдалими місцями в цю пору виступають всілякі коси, горби, бровки…
Розумно орієнтуватися на ділянки зі змінним рельєфом, де смугастий хижак постійно живе. В той же час, безумовно, безглуздо ігнорувати окуневий бій, на якій би частині акваторії той не відбувався. Найкращий варіант, це коли поверхнева активність окуня спостерігається над бровкою або іншою аномалією. Це означає, що навіть опустившись в якийсь момент ближче до дна, окунь, швидше за все, клювати не перестане.
На великій воді неймовірно наближає успіх знання уловистих точок на цій акваторії. Куди складніше, коли риболовля відбувається мало не наосліп і доводиться розраховувати тільки на себе, вдачу і уміння швидко орієнтуватися. Питання складне, але вирішуване. Окунь – не судак, якого без ехолота, навігатора і інших благ сучасного рибалки неймовірно складно знайти і спокусити на клювання. Окунь набагато більш передбачуваний, численний і менш вередливий. Крім того, навіть у вересні окуневі котли зовсім не рідкість, а іноді вони навіть більші і триваліші, ніж влітку.
Практична порада: якщо бачимо «окуневе плямкання», усі сумніви відкидаємо убік і прямуємо туди. Якщо ж смугастий у поверхні перестав крушити малька, а опускатися йому ніби нікуди (нижче водорості і мілина), зазвичай шукають зграю поблизу межі чистої води і заростей. У вересні хижак переміщається досить інтенсивно (на 200 метрів за якісь півгодини – легко). Проте нерідко окунь упродовж усього дня стоїть буквально на одному п’ятачку і клює.
Помітно простіше, якщо окунева зграя видає себе характерним хлюпанням, видавлюючи здобич до поверхні і там влаштовуючи свій осінній бенкет. І чим тепліше та менш вітряна погода, тим частіше окуневий «бій» спостерігається у вересні. Але побачити зовсім не означає — упіймати. У такій риболовлі важливе маскування, правильні дії і відповідна снасть.
Аналогічно тому, як ми чинили влітку, побачивши окуневий котел, зараз теж має прямий сенс кинути все и підійті до жируючого хижаки на відстань закидання. Влітку зазвичай я стаю на якір десь в 20-ти метрах від епіцентру окуневого бенкету, у вересні ж — краще трішки далі. Справа не в тому, що нині окунь більш полохливий і недовірливий, а скоріш тому, що осінні зграї численніші і більше орієнтуються на придонні горизонти. Тобто, навіть коли ми бачим окуня біля поверхні, можна не сумніватися, що це лише вершина айсберга – найімовірніше, так поводять лише самі нетерплячі (дрібні частенько) риби. Напевно більш досвідчені сородичі тримаються глибше і трохи в стороні, так що ми, самі того не бажаючи, можемо опустити якір прямо у них над головою. Нічого кращого тут і не придумаєш, ніж обловлювати окуневий «котел» поступово, виконуючи проводки від периферії до центру «киплячої води».
І лише в ситуаціях, коли очевидно, що котел влаштували саме «горбачі», варто заякоритися так, щоб без зусиль докинути приманку до риби. Як правило, великих хижаків у зграї не так багато і вона вельми компактна. Нічого кращого тут не придумати, аніж обловлювати окуневий «котел» поступово, виконуючи проводки від периферії до центру «киплячої води». По-перше, насторожити зграю виведенням на очах родичів — саме по собі не краща передумова для подальшого клювання, а по-друге, у вересні найбільший окунь, ймовірно, розташовується в нижчих горизонтах і, можливо, трохи збоку від основного бенкету. У зв’язку зі сказаним, хоч мова і ведеться про поверхневий лов, все ж серйозний акцент слід зробити так само на середній і навіть донний горизонт.
Буває, що бульки на поверхні – лише результат полювання одиничних смугастих. Здалеку важко судити, це один (пара) окунь або ж повноцінна зграя. Точно так же, не зрозуміло, чи будуть розташовуватися нижче інші хижаки або ж це витівки одиночних «смугастих ізгоїв», за якими рибалці ганятися практично немає сенсу. Розумно, як на мене, краще орієнтуватися на ті ділянки, що проявили себе «бульками» і «чавканням».
Взагалі, наскільки можна судити про місцерозташування окуневих зграй, то у вересні хижак переміщається досить інтенсивно. Складно сказати, на яку відстань можуть запливати окуневі зграї, але зміститися на двісті чи й триста метрів за якісь півгодини, це легко. В тім, таке відбувається не завжди. Нерідко окунь упродовж усього дня стоїть буквально на одному п’ятачку і там клює. І якщо премудрощів у вересневому лові окуня, що розташувався в придонному горизонті, не так багато (про це вже було сказано і ще буде), то вересневий лов у поверхні і в товщі має свою специфіку. Тим більше що в жовтні такої риболовлі вже не буде – увесь окунь опуститься до дна.
Для лову біля поверхні, а так само в середніх шарах води дуже ефективна хвилеподібна проводка з постійним обертанням котушки і різною швидкістю. Втім, це, якщо використовувати джиг, який в якості розвідувальної тактики практикується найчастіше. Джиг-ловля забезпечує хорошу дальність закидання навіть з вельми легкими вантажками, а ще дає можливість легко перевіряти і більш глибокі горизонти. Серед силіконових приманок під час лову в товщі особливо ефективні віброхвости, твістери або слаги. Розмір 2,5-3 дюйми – як на мене, найвдаліший.
В стані віброхвостів, без сумнівів, назву Bait Breath T.T. Shad, Sawamura One Up Shad, Noike Ninja, Intech Slim Shad, як такі, що здатні повністю задовольнити смугастого.
З твістерами ще простіше, бо літні окуневі улюбленці повною мірою підійдуть і зараз. У мене це Intech Turborib, Bait Breath Curly Grub, Bugsy.
Щодо слагів, то Fish Tail Shad, Fish Tail, Ringer – мої давні фаворити. А ще хотів би згадати Bait Breath Sl-Remix та Chiby, котрі нерідко просто творять чудеса.
Альтернативу джигу за таких умов знайдемо хіба що в воблерах і головним чином – в кренках. Не виключаю так само й інші варіанти (блешні, ратліни, попери…), але саме кренки виявляються найбільш уловистими після силікону. Розмір кренка краще вибирати в межах 3-5 см і не використовувати занадто габаритні, які, на перший погляд, здаються більш цікавими для «горбача», на ділі ж багатьох риб відлякують. Восени поверхневі моделі не настільки затребувані, зараз куди ефективніші воблери із заглибленням хоча б 1-1,5 метра. Саме такі характеристики дозволяють і діставати до окуня, що стоїть в товщі (смугастий побачивши підходящу приманку легко піднімається на 1-2 метри), і не втрачати загальний темп лову, що з тими ж воблерами- «дайверами» (від двох метрів заглибленням) вкрай складно здійснити. Найбільш уловисті і популярні проводки – рівномірна, «stop and go» і їх варіації. Кренки Megabite Booby 50F, Raid Level Crank та ратлін Level Vib Silence – перші претенденти серед твердотільних приманок.
Неодноразово в першій половині осені потрапляєш в ситуації, коли окунь годується виключно в товщі. Риба активна і азартна, але практично зовсім не проявляє себе ні біля поверхні, ні навіть біля дна. Мабуть, це самий складний варіант з можливих, адже середній горизонт – штука відносна і майже не має прив’язок до чого-небудь. Однак і тут є вихід. Найчастіше мова йде про глибини до 5-6 метрів, так що середній горизонт не такий і великий. За статистикою, «середній горизонт» це 1-3 метри від дна. Якщо немає чітких координат окуневого скупчення, краще орієнтуватися, перш за все, на ділянки з аномаліями біля дна.
Усім здоров’я та вдалого полювання!
