Спінінг у квітні. Загальні враження

Весна повністю вступила у свої права, а рибалки вже й забули про крижаний покрив і засніжені береги. І здається все сприяє успішній риболовлі на хижака, але результати частенько не виправдовують надії. І виною тому не тільки недавній (а то і поточний) нерест, а щось інше. Наприклад, каламутна вода, яка нерідко у квітні досягає свого максимального значення і заважає усім, хто збирається рибалити. Ці та інші нюанси квітневого спінінгування я і пропоную розглянути в даному матеріалі.

 

Багато спінінгістів вважають, що в каламутній воді головне завдання – забезпечити максимальну помітність приманки. Це важливо, проте ще далеко не все. Так само необхідно зрозуміти, в яких місцях сконцентрувалася готова до прийому їжі риба, яка проводка і темп ловлі забезпечать найкращий результат. Безумовно, на кожній конкретній риболовлі доведеться стикатися з чимось новим, але в цілому, варіанти перемоги над хижаком в даному випадку вже знайдені. Що цікаво, багато актуально одночасно як для щуки з окунем, так і для судака.

Вибір місця

Якими б надефективними снасті не були, рибу можна зловити тільки там, де вона є. У більшості рибалок за роки практики сформувався свій певний набір місць, де шанси на клювання максимальні. Однак в умовах каламутної води це часто зовсім непридатне. Просто до поганої видимості зазвичай додається ще і високий рівень води, та й нерест вносить свої корективи. Відзначу місця, де в каламутній воді особливо високі шанси на клювання.

1. Яскраво виражена границя між потоками каламутної води і дещо просвітлілими ділянками без течії. Бути може, це взагалі одне з найбільш перспективних для лову місць, адже тут не тільки накопичується корм, а значить і дрібна риба «крутиться», але і комфортно перебувати самому хижакові. Крім того, останньому вкрай зручно врізатися в зграї малька, раптово з’являючись з боку муті.

2. Великі неглибокі місця з більш чистою, ніж де-небудь водою, розташовані неподалік від ями або іншого поглиблення. Часто хижак (особливо щука з окунем) в цей час не стоять на глибині, однак можливість переміститись туди в разі небезпеки для них вкрай важлива.

3. Ділянки очерету, біля краю яких глибина становить хоча б півметра. Як показує досвід, практично у будь-якій ситуації і навіть при самій слабкій видимості в очереті хтось та живе. Зазвичай це окунь і щука, але якщо глибина досить пристойна (два і більше метри), може запросто стояти і судак.

4. Район впадіння струмків, мікрорічок, каналів і будь-яких інших джерел талої води, що потрапляють у водойму. Винятком стануть хіба що ті струмки, котрі несуть з полів або якихось підприємств не тільки брудну, але ще і з шкідливими викидами воду. Риба це відчуває краще будь-кого і таких місць уникає.

5. Більшість перешкод природного (повалене дерево, поворот русла) або штучного (елементи гідроспоруд) походження утворюють локальні тиховоддя поруч з течією. Тут не тільки концентрується корм, але і рибі перебувати дуже комфортно.

6. Неглибокі місця зі слабкою течією або зовсім без неї, де є на дні залишки торішніх водоростей або ж з’являються нові. При цьому тут максимальний доступ до сонячних променів протягом усього дня.

7. Краї ям, в тому числі і руслові брівки, а так само місця із змінним рельєфом, які регулярно приносили результат пізньої осені та взимку. Можливо зараз через мутність води тут риби і не буде, але нерідко саме такі аномалії дна дарують не тільки багато клювань, але і трофейних екземплярів. Пояснити це просто: подібно до того, як затоплене дерево утворює за собою тиховоддя, так і брівка, бугор чи коса створюють нижче за течією своєрідний «затишок» біля дна.

Резюмуючи сказане, можу зазначити, якщо перед нами суцільні потоки муті і здається, що рибу тут зловити просто нереально, насамперед, варто спробувати знайти місце, де вода трохи більш прозора. Швидше за все, там і буде стояти хижак.

Схеми лову

Оскільки спінінгова ловля в каламутній воді – річ не зовсім тривіальна, то і дії рибалки повинні бути усвідомленими і відповідати ситуації. Варіанти таких дій назвав би схемами лову і виділю ті з них, які з найбільшою ймовірністю здатні принести успіх у цих непростих умовах.

1. По затоках і тиховоддях. Оскільки там, де немає течії, зважені частинки досить швидко опускаються на дно, вода світлішає раніше, ніж де-небудь. Абсолютно логічно сконцентрувати свою увагу на лові саме в таких місцях. Іншими словами, не звертаючи уваги на русло і прилеглі до нього території з течією, ми рибалимо тільки там, де вода «спокійна». Особливо зазначена схема застосовується в ситуаціях, коли на маршруті є багато заток, поворотів і взагалі місць без течії. Окремої уваги варті тиховоддя, розташовані поблизу течії, адже хижак, як відомо, контрасти особливо поважає. Риболовля в даному випадку виходить ходова і активна, але цілком комфортна, оскільки ловля ведеться на неглибоких і «стоячих» ділянках. Втім, тут так само надзвичайно важливо зрозуміти, чого зараз бажає хижак. Швидше за все, він буде досить млявим і вибагливим, але це краще, ніж намагатися ловити там, де риби, швидше за все, немає.

2. Детальний облов місцевості. Нерідко риболовля складається так, що особливого вибору місця просто немає. Причиною може виступити як банальна відсутність часу для переходу на іншу ділянку, так і неможливість через повінь чи розкислу дорогу дістатися до улюблених точок. У цьому випадку розумно вибрати ділянку з максимально різноплановими умовами. Це цілком може бути велика затока, що примикає до основного русла річки або водосховища; стіна очерету, в якій є прогали і можливість їх обловити з берега; майже завжди цікава для спінінгіста будь-яка гідроспоруда, біля якої дозволено, звісно, рибалити. Все це здатне принести незабутні емоції від риболовлі, а ще – результат. Якщо ми наважуємося (або вимушено це робимо) на детальний облов місцевості, має прямий сенс перевірити різні приманки, в тому числі і ті, які в інших ситуаціях ми б навряд чи застосували. Така некваплива риболовля нерідко передбачає велику кількість проводок по одному і тому ж перспективному місцю. Це далеко не завжди правильно, але зараз, коли видимість під водою мінімальна, детальний облов перспективної місцевості цілком логічний. Звичайно, в даному випадку також важливо бути впевненим, що тут хижак є.

3. За візуальними орієнтирами. Деколи доводиться рибалити в абсолютно незнайомих місцях або там, де з паводком все настільки змінилося, що до заповітної брівки або приямка просто не докинути. Перше, що допоможе у цьому випадку, очі, досвід та рибальське чуття. Адже тепер місце чергового закидання доведеться вибирати візуально. Слід визнати, що опинитися у підсумку із чималим уловом в незнайомому місці досить-таки важко. Воно і в іншу пору знаскоку непросто спіймати рибу, а зараз, коли вода малопрозора, і поготів. Але це не вирок, успіх реальний. Орієнтуючись лише за візуальними орієнтирами, краще поменше затримуватися на одній точці і лише у виняткових ситуаціях залишатися на місці більше двадцяти хвилин. По-перше, зазвичай немає впевненості в наявності тут хижака. По-друге, часто за неймовірно перспективною надводною частиною ховається малоцікавий і ймовірно безрибна ділянка під водою. По-третє, цілком можливо, що вже за наступним поворотом нам відкриються куди більш уловисті місця.

4. За відомим точкам. Часто ми все ж вирушаємо на добре відомі водойми або їх ділянки, що абсолютно коректно в будь-який час. В принципі, знаючи місцевість, зовсім нескладно спланувати свій маршрут таким чином, щоб і обловити побільше цікавих точок, і не витратити на дорогу масу часу. Як правило, двічі одне і те ж місце (нехай і десять разів перспективне) не обловлюють. Приміром, якщо немає клювань вранці, навряд чи буде ловитися тут і ввечері. Якщо зі старту вдалося домогтися успіху на одній з точок, свій подальший маршрут коригуємо так, щоб в найближчі години половити на подібних місцях. В умовах каламутної води хижак веде себе досить солідарно і послідовно.

Як не дивно, навіть в умовах каламутної води ями, руслові бровки і подібне не обов’язково пустують. З одного боку, на основній течії, звичайно ж, рибі буде складніше перебувати, але з іншого – русло завжди є своєрідною стежкою, по якій рухаються зграї кормової риби на нерест. А для голодного хижака це завжди цікаво. Ловля на глибині та ще й з пристойною течією – досить складне завдання, і слід визнати, коли вода особливо каламутна, риболовля практично приречена на провал. Але коли видимість складає хоча б 15-20 см і при цьому нам відомо місце розташування ділянок з брівками або просто різкими звалами в глибину, обловити їх однозначно варто.

Помічено: коли хижак не ловиться на традиційних для цієї пори затоках та інших тиховоддях, є чималі підстави вважати, що зараз він якраз стоїть на глибині. Особливо це актуально для судака і жереха, якого варто визнати особливим гурманом.

Хай усе у Вас, колеги, вдасться! Щасти Вам!