Судак. Приманки та проводки

Від стилю проводки та використовуваної приманки результат судакової риболовлі часто залежить найсильніше. Особливо коли ми полюємо за хижаком в корчах. Пропоную дещицю свого досвіду тим, хто ще не сформував свій судаковий особистий арсенал приманок і проводок. Почну з проводок.

 

1. Класична ступінчаста

Про цю проводку не слід забувати навіть при лові в корчах. «Сходинка» хороша тим, що здатна в найкоротші терміни виявити наявність хижака. Цілком можливо, це і не буде оптимальною проводкою, адже ікластий нерідко ігнорує паузи в анімації і тим більше затяжні опускання джиги на дно. Зате так можна перевірити значні простори за короткий час і цілком реально розраховувати на швидке впіймання активних екземплярів. «Сходинка» найбільш доречна в не дуже щільних корчах, особливо, коли відомі чисті коридори для проводки.

2. Стрибкоподібна біля дна

У багатьох ситуаціях судак вважає за краще підбирати приманки прямо з дна. При цьому активний ритм йому дуже навіть до душі. Проводка, що полягає в коротких стрибкоподібних рухах джиги біля дна, іноді буває самою уловистою. Її можна застосовувати не лише на відносно чистому дні, але й у справжніх корчах теж. Щоб мінімізувати кількість обривів, звичайно, слід сховати гачок в тіло приманки або використати всякі захисні вуса. А ще снасть має бути надчутливою, щоб «почути» навіть тертя шнура об корч.

3. Волочіння по дну

Ця проводка по максимуму спрямована на підняття муті за рахунок постійного контакту з дном. Такі дії нерідко виводять з рівноваги навіть самих ситих судаків. Звичайно, «волочити» джигу по дну вдасться тільки у відносно рідких корчах. Ця проводка дуже уловиста навіть там, де дно повністю покрите черепашкою і під час проводки ніякої муті не піднімається. Мабуть, дзвінкі удари джиги об черепашку мають магічний ефект. Проводка «волочінням» завжди повільна (джиги використовуються тут важчі) і вимагає величезної уваги. Адже при таких діях жоден з корчів, розташованих на траєкторії руху, минути не вийде.

4. «Облизування» перешкод

Сенс такої проводки полягає в тому, що ми навмисно перетягуємо приманку через перешкоди (корчі найчастіше). Така анімація найактуальніша для «глухих» корчів. Як правило, після чергового перевалювання і відбувається клювання. Безумовно, темп лову при цьому зовсім незначний, а кількість зачепів велика. Найдоцільніше «облизувати» старі стовбури, пеньки чи товсті гілки, котрі рясно покриті мулким нальотом. Зазвичай поверхня ця досить слизька і зачепи трапляються не так часто.

5. Вертикально через корч

Це, звичайно, більше елемент проводки, ніж повноцінна анімація, проте саме вона нерідко є ключовим моментом усієї риболовлі. В «глухих» корчах постійно доводиться відчувати, що приманка повисає на гілці. Не поспішайте її зривати, пара коротких потягувань туди-назад (приманка підніметься і опуститься десь на півметра) легко може спровокувати судака на атаку. Такої фактично вертикальної складової проводки не добитися ні при яких інших обставинах, а іноді саме це найбільше зараз і тут хоче судак.

Що стосується приманок, то за великим рахунком в корчах найбільш доречними залишаються ті ж моделі, якими ми користувалися і на інших ділянках цієї водойми. Адже загальні переваги хижака, як правило, не міняються при зміні місця. Є одна важлива умова — конкретна модель силікону неодмінно повинна вдало суміщатися з офсетним монтажем.

При виборі конкретного типу приманок можна керуватися наступними міркуваннями:

а) віброхвости (Intech Slim Shad, long Heel, Bait Breath T.T. Shad) особливо уловисті у відносно рідких корчах при досить агресивних проводках і пошуковій риболовлі;

б) твістери (Curly Grub, Turborib) більше підходять для неспішної анімації серед густих корчів, у тому числі і під час їх «облизування», а так само «волочінням»;

в) раки (Sl-Remix, Rush Craw, Mosya) кращий результат демонструють на «стрибкоподібних» проводках біля самого дна; і не так важливо – ґрунт твердий з черепашкою або м’який мулкий;

г) всілякі імітації личинок, безхребетних і інших істот, яких, здається, жоден місцевий судак в житті не бачив, особливо цікаві пасивному хижакові.

Взагалі, якщо я не знаю особливостей «місцевої кухні» (тобто переваг судака), без роздумів розпочинаю зі ступінчатої проводки. Під час пошуку риби і уловистої теми проводку часто роблю досить різко (пауза 1-2 с), розраховуючи на те, що голодний судак клюне і так, а до пасивних ключ підберу після. Найбільш традиційні і сумісні для судакової ступінчастої проводки, як на мене, твістери та віброхвости. Що саме доречніше, визначаю за місцем.

На відміну від «сходинки», для проводки волочінням вважаю правильнішими приманки без власної гри, тобто пасивні. Окрім іншого, часто схиляюся до імітацій раків. Це ласа здобич для судака в будь яку пору. Однією з вимог, які я пред’являю до своїх силіконових раків, є максимальна рухливість і свобода рухів окремих частинок тіла. У цьому сенсі дуже вдалі і мною шановані Bait Breath Sl-Remix, Rush Craw, Virtual Craw.

При стрибкоподібній проводці біля дна у мене краще виходить, коли вершинку при проводці підняти вище і взагалі усі дії виконую з піднятим спінінгом (умовно між 10 і 11 годинами). Звичайно, важливо відчувати темп і реакцію хижака на свої дії, але у більшості своїй 3-5 коротких підкидання плюс пауза в 2-3 секунди є цілком надійним індикатором, чи є поблизу хижак, готовий до клювання. Часто кращими приманками, які поєднуються зі стрибкоподібною проводкою, вважаю слагів, на другому місці — раки. У слагах, окрім запаху і смаку (а судак в цьому знає толк), я ціную ще і здатність злегка «тремтіти» тілом при опусканні до дна услід за джигою. Можливо, причина і в іншому, але спостерігаючи за грою своїх самих уловистих слагів (Fish Tail та Fish Tail Shad), в усіх них я помічав легкі, ледве помітні оку коливання якраз на фінальній стадії циклу проводки (коли джига лежала на дні, а силіконка тільки туди опускалася.

Часто навіть в корчах вдалою ідеєю є постукати важкою джигою по дну. В деякому розумінні ця техніка є подібність проводки «підкиданням», проте нерідко короткі і часті підкидання, що нагадують стук в двері, заводять судака краще, ніж щось інше. Це саме той випадок, коли після стукання двері відчиняються. Можливо уся магія полягає не стільки в приманці, скільки в звуках джиги, котра б’є по дну. Це здорово працює з фольфрамом на бетонних плитах, але й в корчах зі свинцем також. Були ситуації, коли «стук» цілком працював навіть на м’якому, мулкому дні, де судак, як відомо, не такий вже і частий гість. Очевидно, муть, що піднімається з дна, від частих падінь джиги, збуджувала апетит і запалювала уяву навіть того хижака, який трапезувати не збирався. На перший погляд, джига для стукання по дну потрібна завжди важка, щоб стукання виходило чіткішим та дзвінкішим, а ще муті більше вибивалося при падінні. Проте сенс нерідко якраз в тому, щоб монтаж був досить компактним, і окрім шуму з муттю, виглядав граціозно і спокусливо при своєму русі.

В корчах, так само як і на будь-якій іншій ділянці водойми, чітких правил і обмежень не існує. Втім є окремі моменти, які «працюють» у більшості ситуацій, їх не зайве знати. Таким чином:

— якщо відоме розташування окремих корчів або коридорів між ними, такі місця розумно перевіряти упродовж риболовлі не один раз, бо судак тут може з’явитися у будь-який час;

— украй важливо вміти відрізнити тук джиги об корч і акуратне клювання; тут не можна як з підсічкою проґавити, так і гачок загнати в корч; загального рецепту, мабуть, немає, окрім повної концентрації уваги і максимальної чутливості снасті;

— вудилище і снасть, в цілому, повинні володіти не лише високою сенсорикою, але й значним запасом міцності; нехай це буде на шкоду делікатності проводки і комфорту лову, але просікти і потім витягнути через корчі судака по-іншому навряд чи вдасться;

— в корчах шанси доловлювати судака, що клюнув, але не засікся, дуже великі, бо риба тут відносно безтурботна, та й «офсет» травм заподіює помітно менше; звичайна зміна кольору, а потім і виду приманки — перше, на що слід звернути увагу;

— навіть, якщо ваш запас приманок невичерпний, не квапитеся його витрачати – підводна гірлянда з обірваного силікону явно не додасть апетиту і бажання клювати підводним мешканцям;

— частенько при глибині в корчах три метри і більше, правильніше підпливти до місця зачепу на човні і акуратно звільнити приманку, чим довго смикати, стоячи на якорі, і, не дай Бог, обірватися з довгим відрізком нитки;

— стандартні дії у разі зачепу можуть виглядати так: спочатку намагаємося «відстрелити» приманку (як тятивою лука створюємо максимальне натягнення, а потім різко відпускаємо, віддаючи шнур вперед), якщо після 4-5 таких спроб не вдалося звільнити, міняємо вектор прикладання сили, змістившись убік;

— для кращої прохідності монтажів через корчі будь-які сполучні елементи мають бути відсутніми; на жаль, життя навіть «незачіпляйок» в корчах настільки мале, що скористатися зручністю застібки і тим більше вертлюжка, навряд чи встигнеться.

Здоров’я і яскравих судакових клювань, друзі!