Судак і корчі

Про прихильність хижака до ділянок з корчами, мабуть, усі знають. Проте дуже часто такі понад перспективні місця проходять стороною навіть дуже досвідчені спінінгісти. одна з головних причин — не варта, мовляв, кількість витрачених сил і часу, а так само число обірваних приманок пари зайвих клювань. А тим часом, це може бути зовсім не пара клювань і навіть не пара спійманих екземплярів. У корчах риболовля іноді виходить просто феєричною.

 

Саме осінній судак є найвдячнішим об’єктом лову. І якщо в іншу пору року судак до місць з пнями, гілками чи топляками буває і не особливо прив’язаний, то з вересневим похолоданням води будь-який більш-менш відповідний корч буде напевно зайнятий судаком. Безумовно, не усі корчі однаково цікаві ікластому, а отже і рибалці теж. Про кількість екземплярів в кожному конкретному місці без підводних зйомок, звичайно, говорити не можна, але власний досвід, а так само досвід колег-спінінгістів дає можливість оцінити, який все ж коряжник найперспективніший, а який — так собі.

На думку багатьох судачатників, восени максимально уловиста ділянка з корчами має наступні особливості:

— глибина перевищує середню глибину водойми на 20-40%;

— поблизу розташована велика коса або черепашкова бровка;

— дно тверде і населене колоніями черепашки-дрейсени;

— корчі є старими стовбурами або пнями від затопленого колись лісу;

— на території самого коряжника є помітний перепад глибин;

— місцевість непримітна і візуально важко «читається»;

— розміри коряжника відносно невеликі і інших подібних місць поблизу немає.

Звичайно ж, усі ці умови одночасно виконуються рідко, і не на кожній водоймі взагалі є корчі. В принципі, якщо хоч би половина з перерахованого має місце, сумніви геть – нам туди.

Деяким рибалкам може здатися, що розташування корчів — не найголовніше, що треба знати спінінгістові для успішної риболовлі. Проте, по судакові це надзвичайно важливо. Адже навіть новачок знає або, принаймні, чув про неймовірну прискіпливість ікластого до напряму і тонкощів проводки. А остання якраз дуже сильно залежить від розташування корчів. Це щука з окунем цілком здатні відреагувати на джиг або воблери, що проводяться на відстані від пащі або навіть з якимись огріхами в анімації. Судака ж доводиться ловити біля самого дна, і тут прорахунків бути не повинно. Безумовно, корчі на річці і на стоячій водоймі – речі істотно відрізняються. Лов з берега і з човна теж має масу нюансів. Але, як показує практика, знаючи і представляючи розташування корчів, шанси на успіх зростають в рази. Отож, корчі я б розмежував на три види.

1. Комфортні. Такий коряжник, як правило, є з нерівномірно розташованими зачепами і чистими ділянками між ними. Тут нескладно відшукати вільні коридори для проводок і скористатися відкритими монтажами приманок. Це дасть перевагу не лише за рахунок кращої реалізації клювань, але і за рахунок можливості робити вивірені проводки, не побоюючись на кожному метрі зачепитися. При цьому судак в коридорах зазвичай такий же активний, як і в самих корчах. З човна і за наявності ехолота на «комфортних» корчах згадані коридори знайти не проблема. Це можуть бути всього кількаметрові відрізки, але клювань вони здатні подарувати стільки, скільки будь-якому іншому місцю і «не снилося». З берега знайти коридор складніше і іноді, взагалі, справжня удача.

Для такого типу корчів я не використовую занадто потужну снасть. Повідець із флюорокарбону 0,27-0,35 мм (мій фаворит Intech Shock Leader), віброхвости (Bait Breath T.T. Shad, Sawamura OneUp Shad, Intech Slim Shad, Noike Ninja) та твістери (наприклад,Curly Grub, Bugsy, Turborib) розміром 3-4 дюйми – найбільш дієва у мене зброя.

2. Міцні. Розташування і щільність зачепів в «міцних» корчах не дозволяють навіть згадувати про відкриті монтажі. Можливо, і тут не на кожному метрі проводки зачаїлася колода або пень, але чистих коридорів, мабуть, не знайти. По кількості судака «міцні» корчі — напевно, найперспективніші з усіх. При все ще нормальній нагоді робити проводку, кількість клювань, як правило, значно більша, ніж на «комфортних» корчах.

А ось проводка помітно відрізнятиметься, адже тепер буквально на кожній сходинці чи потяжці зачіп дуже реальний, а на великій швидкості вігнати гачок навіть «незачіпляйки» — простіше простого. Оскільки волю підсіченій рибі давати ніяк не можна, то і снасть має сенс підсилити. Плетінка не менше #1.0, флюорокарбон 0,35-0,4 мм, а ось на гачок можна й рака, приміром, насадити (Sl-Remix, Rush Craw, Virtual Craw – мої давні улюбленці) чи того ж слага спробувати (Fish Tail, Ringer).

3. Глухий. У цьому типі корчів судак знаходиться практично завжди. І, як показує практика, спокусити рибу на клювання тут реально у будь-який час, а не тільки в години його полювання. Просто у таких екземплярів дещо інша модель поведінки. Якщо ті ікласті, що виходять на бровки або коси, цілеспрямовано полюють і потім швидко повертаються на глибину, то в корчах (особливо «глухих») хижак знаходиться в максимальній безпеці, задовольняючись мінімумом, але і при мінімумі втрат енергії. Тобто, в принципі, судакові досить зрідка з’їдати когось необачного, при цьому сил витрачати хіба що на відкриття пащі. Саме тому лов в «глухих» корчах припускає зовсім неквапливі проводки, часто просто акуратне перевалювання приманки через перешкоди. Власне, інакше і не вийде — вірогідність зачепу величезна. Очевидно, що надовго приманки по такій риболовлі не вистачить, тому має сенс задуматися над дещо бюджетними варіаціями. Ті ж Turborib, Long Heel, Slim Shad можу впевнено рекомендувати.

А ще усі корчі можуть бути природного або штучного походження. Перший варіант припускає нагромадження тільки природних перешкод (колод, пнів, затонулих гілок), а другий – на додаток ще й штучних (залишки сіток, арматури і інших затонулих і застряглих предметів). І якщо в природних корчах можна цілком успішно джигувати зі стандартними «офсетниками», то від залишків браконьєрських знарядь лову мало що допоможе (хіба-що кішка чи човен). Як не дивно, судак з часом звикається навіть з штучними корчами, але ловити там іноді малоефективно і недоцільно.

Друзі, хай щастить і перемог у всьому!