Твічинг з човна
Твічинг у свідомості більшості наших спінінгістів укорінився надійно і, схоже, надовго. Твічингом називають особливу техніку лову спінінгом, коли неживому (зазвичай з пластика або дерева) об’єкту надають дуже реалістичні рухи, характерні живим організмам. У переважній більшості йдеться про копіювання рухів малька воблерами міноу. Твічинг — це практично будь-яка ривкова проводка, проте все не так просто при детальнішому розгляді. До речі, далеко не кожне вудилище здатне забезпечити потрібні ритм, амплітуду, частоту, силу ривка і інші елементи відповідної анімації воблерів, щоб хижак ними зацікавився. Матеріал призначений в першу чергу для тих, хто лишень освоює цю цікаву техніку, використовуючи човен.
З човна твічинг виглядає в іншому світлі, аніж з берега. По-перше, з човна рідко коли цілеспрямовано полюють за дрібною рибою. По-друге, майже завжди є можливість максимально комфортно вибирати вектор проводки і місце лову. По-третє, практично не виникає проблем з дальністю закидання (дальність просто не потрібна). По-четверте, не так страшний зачіп за корчі або потрапляння приманки в прибережні кущі чи дерево. По-п’яте, висока мобільність завдяки плавзасобу дозволяє зустрітися з максимальною кількістю активних риб. А, взагалі, увесь твічинг з човна я б розділив на дві великі частини: лов на течії і без неї.
Водойми без течії.
Як правило, об’єктом полювання твічингіста в таких місцях виступає або щука, або окунь (рідше). Воно і на річці вибір хижака не особливий, на закритій же водоймі — тим більше. Як правило, традиційний твічинг з човна припускає розміри воблерів від 100 мм, отже, і спінінги повинні забезпечувати таку потужність. Приблизно у 80% випадків твічинг на стоячій воді відбувається у водоростях або над ними. І тут надійність снасті потрібна не лише для необхідної анімації приманок, але і для боротьби на рівних з рибою (зазвичай щукою), що клюнула. На перший погляд, все просто: беремо більш-менш відповідне по тесту вудилище і ловимо. Проте не слід забувати, що практично завжди вимоги до проводки на стоячій воді набагато вищі, ніж при лові на течії. Річ у тому, що на річках хижак куди рішучіший, а це означає – не такий вередливий. Та і сама течія допомагає воблеру постійно коливатися. А ось на ставку або водосховищі, якщо не зумів задати потрібний ритм воблеру, навряд чи, виявишся з уловом.
Знову ж таки для стоячої води вудилище «макаронним» ніяк не має бути, але і «більярдним києм» теж. Кращий спінінг для твічинга — як і раніше, швидкого, а іноді і середньо-швидкого ладу, вершинка якого здатна точно передавати рухи приманки. А ще на стоячій воді для багатьох воблерів дуже актуальний такий компонент анімації, як поворот під час паузи на кут в 90 і більше градусів. Досягається це віддачою нитки назад після чергового ривка. Зробити це, в принципі, нескладно будь-яким спінінгом, але ось потім виконати потрібної сили і різкості ривок — іноді справжня проблема. Надмірно жорстке вудилище приведе до ударної проводки, а занадто м’яке не дасть потрібного стартового ривка. Відповідно, і шнур повинен з легкістю витримувати будь-які навантаження. Як на мене, початківцеві, котрий відважився на твічинг з човна, найправильніше обзавестися шнуром #0.1-1.2.
Сказане справедливе, звичайно, і для дрібних міноу (50-80 мм), але в класі «100 мм плюс» це особливо актуально. У своїй практиці твічинга з човна на водоймах без течії я мав найчастіше справу з вудилищами, верхній тест яких складав 20-25 гр. Це майже завжди короткі (1,9-2,1 метр) з потужним комлем і «живою» вершиною вудки швидкого ладу. Їх в першому наближенні я б і назвав найбільш підходящими, проте можна й трішки потужніший варіант обрати.
Річки.
На річці з човна можна твічити двома кардинально відмінними способами. Перший це сплав, другий — облов перспективних точок з якоря. Деякі вважають твічинг на сплаві малоефективним, пояснюючи це тим, що немає можливості чітко підлаштувати проводку під силу течії і швидкість човна. У чомусь ці рибалки праві, але я дотримуюся іншої думки. І якщо є можливість, то твічингую саме з дрейфуючого човна. Темп такої риболовлі, а отже і вірогідність зустрічі з голодним хижаком, як на мене, максимальні.
Сплавляючись, у більшості ситуацій правильніше розташовуватися на деякому віддаленні від берега, але обловлювати краще саме берегову лінію (траву, кущі і інше). У зв’язку з цим спінінгом далеко не кожного разу доведеться утримувати рибу, котра клюнула і вже на гачку, від заходу в траву. Багато клювань відбувається, коли приманка на півдорозі до човна, тобто на відкритій (вільній від водоростей) місцевості. Одним словом: надмірна потужність снасті, котра бажана при лові в заростях, під час сплаву, швидше за все, не знадобиться. Отже і спінінг для твічинга можна узяти делікатніший. Скажімо, до 20 гр тестом. Головне, щоб вершинка справлялася з конкретним воблером.
Де в чому аналогічним виглядає і річковий твічинг із заякореного човна. Зазвичай при такому варіанті рибалки зупиняються на відстані від берега і на зручному для виважування чи закидань місці, спокійно обловлюють точку, що сподобалося. Загалом, додаткова потужність снасті і тут не вимагається. Крім того, вже згадувалося, що на річці особливої вишуканості від проводки не треба. Для більшості середніх і малих річок я б назвав верхній тест в 20 г найбільш прийнятним, проте якщо в нашому пріоритеті великі воблери (130-150 мм), то тут цілком доречні спінінги тестом до 30-40 г або взагалі – мультові снасті.
З бюджетних, але дуже добротних воблерів для човнових справ можу твердо порадити Megabite Amigo 110SP, Dandy 125SP, Mystic 120SP.
Рибалці, котрий щойно долучився до лав твічингістів, можу порекомендувати два вудилища. Перше тестом до 12-15 г для лову на дрібні міноу (50-70 мм) і друге – тестом до 25-30 г для застосування воблерів 100-130 мм Довжина і того, і іншого вудилища краще, щоб складала 2,1-2,2 м, оптимальний типаж — швидкий. До речі, цілком можливо, для твічинга підійде і Ваше перевірене джигове вудилище з близькими характеристиками. Можна з нього й почати, власне.
Бажаю ніколи не здаватися і завжди бути переможцями у будь-яких ситуаціях!
