Чотири типи осінньої щуки
Осіння пора хоч і вважається по-справжньому щучим часом, а все ж далеко не завжди радує результатами і виправдовує надії рибалок. Більш того, іноді добитися бодай клювання дійсно складно. Простих рецептів (та і складних теж), як уникнути невдач на щучій риболовлі восени, у мене немає, проте я помітив, що розуміючи хоч би приблизно картину того, що відбувається, багато можна повернути на свою користь. Одне з того, що грає, мабуть, ключову роль, є настрій щуки клювати чині. І залежно від того, який він сьогодні, такий підхід і розумно спінінгістові обрати.
Передусім, ці роздуми відносяться до жовтня-місяця, адже саме зараз щука, з одного боку, вже забула свої літні звички дрімати десь в заростях або тіні, але з іншої – ще не перейшла на зимовий економ-режим з мінімумом руху і харчування. Сказане справедливо як для річок, так і для водойм без течії. Більше того, не бачу принципової різниці як у випадку риболовлі з човна, так і з берега. Отож, усіх осінніх щук я б розділив на такі типи: активна, інертна, пасивна і байдужа. Безумовно, навіть впродовж дня частина екземплярів переходитиме з одного типу в інший, проте у рамках конкретної риболовлі все, як правило, виходить більш-менш стабільно.
Щука активна
Мабуть, найприємніше, що може трапитися на риболовлі, це потрапляння рибалки на активну щуку, що майже не перебирає приманками і проводками. Періодично таке трапляється з кожним, про що, звичайно ж, ми довго пам’ятаємо і напевно розповідаємо друзям. Але якщо вдуматися, то занадто вже незначна кількість таких щучий феєрій – іноді пальців однієї руки вистачить, щоб злічити. Буває і так, що щука явно проявляє активність, і можна, ніби, бити рекорди, але улови по підсумку нічим особливим не відрізняються. Причин тому декілька, одна з яких – ми не правильно розпоряджалися часом, відведеним на риболовлю. Про це далі.
Активна щука – та, яка в даний момент полює і швидко наважується на клювання, тільки-но підходяща приманка виникає в полі її зору. Це абсолютно не означає, що на невеликій території ми зможемо упіймати багато щуки. Швидше за все, нам дістануться лише найактивніші екземпляри, плюс декілька з тих, які атакують здобич, що з’явилася коло пащі. У зв’язку із сказаним, якщо зі старту ми мали успіх, але потім клювання припинилися, велика вірогідність, що просто тут закінчилася активна щука. Таку слід пошукати в іншому місці, що куди правильніше, ніж намагатися «до переможного» стояти на точці. У цифрах я якось навіть прикидав, що залишаючись на вже обловленому місці, в середньому я ловив одну щуку, коли ж переміщався по «свіжих» точках, спійманих риб за той же час було десь три. Звичайно, така статистика украй відносна і суб’єктивна, проте навіть здоровий глузд підказує, що активну щуку варто шукати так само активно.
В принципі, тактика переміщень і перевірки перспективних місць доречна майже завжди, в жовтні ж – особливо. Щоб не застати час щучого виходу на переході з однієї точки на іншу, наступним місцем лову розумно вибирати близьке до того, де ми тільки що рибалили. Навіть якщо ближня точка не така багатообіцяюча. Хоч середина осені і припускає чималу стабільність клювання впродовж дня, зазвичай все ж спостерігаються злети і спади активності. Причому останні, на жаль, частіші і триваліші. Оскільки активну щуку не треба довго вмовляти, навіть на самих щучих місцях я особливо не затримуюся. Не важко прикинути, що втрата навіть десятка хвилин (а час іноді летить непомітно) на кожній з точок виллється по підсумку в годину-дві повноцінної риболовлі, які, можливо, могли б виявитися найрезультативнішими.
Оскільки даний тип щуки є найменш вимогливим до оснащення та проводок, робити рибалці багато що краще в темпі. Якщо конкретніше, то я частенько використовую динамічні проводки, коли, звичайно, це не суперечить ситуації і щука на таку гру реагує. З темпом проводки, взагалі-то, буває немало казусів і я сам неодноразово потрапляв у ситуації, коли щука проявляла активність по повній, проте подавати приманку треба було дуже повільно і плавно. Якщо коротко, то сенс успішного лову активної щуки полягає в наступному: за мінімум часу ми обловлюємо максимум території.
Але є один момент, яким особливо схильні страждати початківці. Втім, і багато бувалих повторюють ту ж помилку. На звичайній риболовлі, до речі, вона не така помітна, але, приміром, на змаганнях або ж коли аналізуєш у кінці дня усі події, промах видно чітко. У чому він полягає? Намагатися доловлювати ту рибу, що клюнула, але спійманою не була (не засіклася чи зійшла). Навіть якщо ви справжній профі в «грі на добивання», ефективність таких дій частенько невисока. Хіба-що, коли йдеться про зле клювання, після якого риба банально не засіклася, то спіймати кривдника реально. Зазвичай зміна приманки і швидка подача приманки в те ж місце – один з перших рецептів успіху. Проте коли риба на гачку побувала і зійшла, апетит вона втрачає відразу, і другий раз на ті ж граблі (атакувати приманку) наступати не поспішає. Сюди, до речі, розумно повернутися пізніше (увечері або через пару годин), але приманку однозначно краще використати іншу. Навіть у дрібної щуки-«трав’янки» пам’ять не дівоча.
У продовження до сказаного розумно приманки вибирати з активною грою, щоб їх хижак помічав з великої відстані і вже здалеку «включався» в полювання. Звичайно, без прив’язки до водойми і конкретних умов важко щось радити, але я помітив, що майже завжди по активній жовтневій щуці найбільш безпрограшний варіант — використати твистери і віброхвости. Причому останні актуальніші, оскільки головне щуче меню нині — якраз зміцніла памолодь, що зібралася в зграї на зимівлю.
Нерідко слабкий результат навіть за наявності чималої кількості голодної щуки обумовлений тим, що замість безпосередньо облову нових перспективних місць, спінінгіст перев’язується після обривів, стукає по донних корчах, рятуючи улюблену приманку, або ж через неуважність тягне до берега або човна гори водоростей. Зрозуміло, що від усього цього не застрахуватися, але краще відразу вибирати відносно чисті місця. Перевірено: осіння щука у пошуках здобичі прекрасно себе почуває на відкритих просторах, не забиваючись в корчі або водорості, що характерно, скажімо, для літньої пори.
Досить часто активна щука займає цілком прогнозовані ділянки, які до того ж нерідко ще й візуально помітні. Якщо це досить відвідувана водойма, а точка добре відома або ж легко впадає у вічі, розумно, передусім, обловити її. Але дивуватися не варто, якщо відповіді з боку щук не буде. Причин тому мільйон, одна з яких — «чергову» хижачку вже упіймали до нас. А взагалі, найцікавішими для лову активної осінньої щуки, за моїми спостереженнями, являються ділянки з середніми глибинами поблизу ям; руслові бровки; межі заток, що примикають до великої води; самі затоки, якщо там скупчився мальок. Власне, притулком активної щуки може виявитися будь-яка ділянка, де глибина не нижче фонової водойми, є зграї кормової риби і якісь донні аномалії поблизу.
Щука інертна
далеко не завжди результат виїзду за щукою робиться на активній щуці. Нерідко останньої просто немає або ж за риболовлю нам уготована зустріч буквально з парою екземплярів. Але осінь на те і золота пора, що відмінно порибалити можна в різних ситуаціях. Навіть не обов’язково, щоб щука цього дня бенкетувала. Неправильно вважати, що інертна щука – риба, яку дуже важко спіймати або ж для цього рибалці треба витратити масу часу і сил. В усякому разі, я під інертністю хижака розумію, передусім, певну вибірковість, млявість і відсутність голоду як такого. Але це зовсім не означає, що така щука невловима. В принципі, це наступний ступінь після щуки активної і, слід зазначити, що далеко не саме безперспективне це заняття.
Далі буде…
