Щука пасивна і байдужа
… Продовження. Щука пасивна
Подібно до осінніх днів, коли велика частина щучої популяції належить до інертного типу, є дні, коли щука масово відпочиває, тобто пасивна. Таких днів навіть восени предостатньо, і той, хто не враховує цю обставину, а продовжує ловити, як раніше, має закономірний улов, а точніше – його відсутність. Пасивність проявляється і тоді, коли після активного і тривалого клювання зубаста бере тайм-аут, адже шлунок «не гумовий». Буває, що риба просто украй хворобливо реагує на зміни в погоді і не рухається. Так або інакше, перед нами хижак, який не радий ні нашим приманкам, ні тим більше нам самим. 
Як це напевно здолати, важко сказати. Особисто я, потрапляючи на риболовлю в такі не благополучні дні, виходжу з того, що пасивну щуку треба або «почекати», або ж знайти те, що навіть така сита хижачка захоче з’їсти. Основну увагу приділяю найперевіренішим місцям, не квапливо їх обловлюючи крок за кроком різними приманками і проводками. І чим ділянка більша, тим більше часу доводиться приділяти. Це багато в чому неминуче. На щастя, навіть у разі пасивного стану щуки, та рано чи пізно видає свою присутність. Якщо ж цього не відбувається, варто пошукати інше місце. Ловити там, де немає риби — в усіх відношеннях безглуздо. 
Зазвичай у разі лову з човна на один якір я не витрачаю більше 20 хвилин, якщо точка «мовчить». З берега справи йдуть приблизно так само, хіба що можливостей і комфорту менше. Знову ж таки немає потреби довго «довбати» місце, не будучи твердо впевненим, що там є щука. Частенько знайдена диво-приманка має успіх і в іншій частині водойми. Як відомо, солідарність щуки у своїх перевагах чітко проявляється навіть на великих відстанях. Нижче сказане найбільше торкається джиг-ловлі, бо це, мабуть, основний інструмент щукаря восени. Але і воблери – правильна річ, цей вид приманок здатний дуже на багато. Вибираючи колір і форму, я віддаю перевагу, передусім, натуральним забарвленням і таким, які максимально натуралістично копіюють живий об’єкт, що в’яло рухається біля дна. Це по активній або по інертній щуці нерідко ефективні помітні, яскраві, активно працюючі хвостом приманки, а ось пасивна зубаста до цього, як правило, байдужа. 
Помічено, що при облові різного роду місць з корчами пасивна щука особливо добре реагує на плавну, майже вертикальну складову проводки. Цього можна добитися при лові на короткій дистанції або акуратним перетяганням приманки-«незачіпляйки» через гілку або затоплений пень. Приблизно так само, як і судак, пасивна щука нерідко від подібних дій «прокидається» і жадібно атакує. Кілька разів вдавався наступний трюк. Бачачи в прозорій воді щуку, яка не реагувала ні на які мої хитрощі (навіть під ніс підводив приманку), я закидав силіконку в траву траву або в самий корч поблизу і плавно тягнув по перешкоді. Саме після контактів і рикошетів від стебел або гілок затонулого дерева хижачка наважувалася на клювання. 
При лові воблерами (передусім, міноу) особливий ефект дає застосування моделей з нейтральною плавучістю і довгі паузи (у десять і більше секунд) в грі. Іноді спрацьовує легке ворушіння воблера або навіть тільки його трійників, як це нерідко практикується пізньої осені або навіть взимку. У будь-якому разі приманка повинна розташовуватися у безпосередній близькості до щуки. За моєю статистикою, а так само спостереженням товаришів, та пасивна хижачка, яку ми бачимо, навряд чи, клюне, проте ж майже завжди велика частина екземплярів, що дрімають, оку не помітні. На них і розрахунок.
Щука байдужа
Може, найважчий, але теж не безнадійний випадок, коли щука перебуває у байдужому практично до всього, окрім своєї безпеки, стані. Байдужість проявляється як у відсутності хоч якогось апетиту, так і взагалі – інтересу до усього, що відбувається. Дні, коли зубаста масово йде в нірвану, вважаються самими малоперспективними. Шкода, але навіть зразкового календаря з цими чорними по кльову датами, не існує. Але, по-перше, абсолютно уся щука до типу «байдужих» належати не може — неодмінно знайдуться і не такі вередливі екземпляри. По-друге, протягом навіть дня якась частина байдужих щук все-таки виходить із ступора, і їжею хоч трохи цікавиться. По-третє, осінь на тлі інших сезонів — найперспективніша пора, тому кількість днів з байдужою щукою невелике. По-четверте, риболовля прекрасна не лише, коли ловиш з кожної проводки, але і коли доводиться підбирати ключик до особливо незговірливих риб. 
А ще я помічав, що в дні, коли мені здавалося, ніби щуки у водоймі просто немає, нерідко попадалися, сходили або обривали снасті по-справжньому великі екземпляри. Можливо, розуміючи, що на полювання вийшли справжні хижаки, навіть середнього розміру щуки не ризикували покидати свої притулки, щоб самим не опинитися в шлунку. Ось і не було масового клювання. Але що все-таки робити, якщо ми вже на водоймі і через якийсь час стає зрозуміло, що сьогодні щука закрила пащу абсолютно? Можна, звичайно, перекваліфіковуватися на полювання за трофеями, але це багато в чому нагадуватиме лотерею, та і взагалі спонтанно полювати за великою рибою неправильно. Я в таких ситуаціях все ж намагаюся підібрати ключик навіть до байдужої до всього риби. Іноді, до речі, це вдається дуже навіть непогано, так що я іноді і забуваю, що спочатку мав справу з «відмороженою» щукою. 
Спершу добре б з’ясувати, з якої причини осіння щука байдужа. Якщо це пов’язано, скажімо, з поганим кисневим режимом, підступами браконьєрів і з іншими зовнішніми чинниками, у багатьох ситуаціях доречніше банально переїхати на іншу водойму. Якщо провиною тотального бесклів’я є зміни в погоді, недавня обжерливість, зміна рівня води і інші явища природного походження, можна намагатися з цим боротися. Зі своєї практики можу запропонувати кілька більш-менш дієвих варіантів боротьби зі щучим неклюванням восени. Ці підходи, до речі, справедливі і у разі щуки пасивної. Тут взагалі грань між пасивною і байдужою хижачками дуже умовна і частенько рибалкою що просто не ідентифікується. 
1. Здивувати.
Якщо не допомагають стандартні прийоми, класично покликані спровокувати у щуки апетит, байдужу щуку варто спробувати здивувати. Напевно це має бути приманка, раніше місцевою щукою не бачена, проте якийсь живий об’єкт імітуватися все-таки зобов’язаний. Іноді по байдужій щуці «вистрілюють» їстівні раки, що борознять дно або ж взагалі — «пурхають» в товщі на легких джигах. Іноді силіконові тьюбы з бахромою, черв’яки або власні «фантазійні самоділки» приносять клювання. Загалом, все те, що при здоровому розумі ми б не поставили, зараз може спрацювати. 
2. Набриднути.
Є контингент спінінгістів, яким властива просто феноменальна усидливість і терпіння. Такі здатні годинами закидати в одне і те ж місце одну і ту ж приманку, не втрачаючи надію на клювання. Я особисто таке не сприймаю, але слід зазначити, що по байдужій щуці це зовсім не позбавлено сенсу, а часто і зовсім — один з перших варіантів успіху. Особливо монотонна риболовля ефективна при облові місць, де вірогідність знаходження щуки максимальна. Наприклад, яма або край корчів. 
3. Розсердити.
Не упевнений в строгій правильності цієї назви способу спокушання риби, проте сенс полягає саме в тому, щоб щуку, байдужу до всього, змусити клюнути із злості, а то навіть і люті. Апетит тут ні при чому. Я це називаю ефектом «перфоратора». Подібно до того, як серед ночі сусід за стінкою включає цей не безшумний прибор, і ми поступаємо з щукою — закидаємо шумлячі приманки. Те, що ми мріємо зробити з сусідом, іноді робить щука із зухвалим порушником спокою. Помічено, що навіть сама урівноважена зубаста іноді в люті закриває пащу на воблері, великій блешні, приманці з пропелером і інших варіантах, які в звичайній ситуації не спрацювали б точно. 
Безумовно, я не обмежуюся тільки цими трьома варіантами спокушання байдужої щуки. Творчості тут однозначне є місце. Взагалі, доречні багато оригінальних рішень, стандартні же, швидше, не спрацюють. У будь-якому разі важливо вірити в себе, приманку і в те, що ти робиш. І навіть байдужа щука це оцінить. Приблизно так я побачив чотири типи осінньої щуки і те, як найефективніше їх схилити до атаки. 
Нехай щука і рибальська удача будуть частіші прихильними до нас!
