За річковою щукою з джигом Ч1

Вже у вересні риба, у тому числі і щука, стає не такою розосередженою по акваторії, тому місць, де клювань не станеться взагалі через відсутність там об’єкту нашого лову, теж стає в рази більше. Слідуючи ще літнім принципам і недавнім напрацюванням, а також сліпо вірячи в уловисті колись місця, простіше простого залишитися з нулем. Щоб не пролетіти, я рідко коли довго стою на одних і тих же точках, якщо риба не відповідає. Навіть якщо там здорово клювало напередодні. Щоб восени знайти і упіймати річкову щуку, зовсім необов’язково орієнтуватися тільки на ями і їх околиці, де традиційно «чергує» якась частина активних екземплярів. Уловисте місце, де можливо збереться ціла «зграя» щуки, може бути і іншим. Спробую викласти цю думку у вигляді переліку моїх улюблених для цієї пори ділянок, на яких особисто у мене краще всього виходило рибалити.

 

1. Глибокі ділянки біля поливів, де в літній час щука охоче стояла в траві і радувала клюваннями. Вже у вересні, найімовірніше, трав’янисті мілини риба покине, але навряд чи дислокація буде значимою. Наскільки я помічав, що щука, що біла риба займають довколишні до трав’янистих мілководь поглиблення, і там почувають себе цілком комфортно як восени, так і зимою.

2. Райони з великими і середніми глибинами, утвореними за рахунок впадіння в річку її рукавів, інших річок або просто струмків. Таке злиття у будь-який час цікаве для спінінгіста, восени ж існує чималий шанс потрапити на хід до місць зимівлі зграй білої риби, за якими напевно і щука слідує.

3. Окремо розташовані локальні ями або навіть місця з середніми глибинами, якщо довколишня акваторія є малоперспективною. І хоч ділянки з невеликою глибиною щуку навряд чи нині зацікавлять, то ось глибші цілком здатні слугувати такими собі «перевалочними пунктами», на яких риба зупиняється на шляху до зимувальних ям. Окремий момент — поглиблення з корчами. Останні, як магнітом, притягують щуку і практично у будь-який час населені.

4. В принципі, кожна ділянка з корчами та глибиною не менше середньої глибини тутешнього району перспективна. Традиційно місця, де є можливість для зубастої залишатися непоміченою для білої риби, що проходить поблизу, а також спокійно переварювати вже спійману здобич, особливо логічно обловити.

5. Відносно глибокі прируслові ділянки, де одночасно є і затоплені корчі, і залишки водоростей біля дна, і хоч би незначна течія. Усе це, як показують спостереження, дуже навіть до душі осіннім щукам, які зараз активно накопичують калорії до зими, при цьому не поспішають витрачати тільки що запасену енергію.

6. Прибережні очеретяні ділянки, біля яких глибина починається фактично відразу і є виразна бровка. Загальну закономірність можна сформулювати так: на річках, де берегова лінія сильно заросла очеретом, найбільш уловисті по осені місця характеризуються максимальною глибиною поблизу заростей. На річках же, де очерету зазвичай менше, успіх можуть принести навіть відносно дрібні ділянки на межі заростей.

7. Місця зі зворотною течією, затони і інші тиховодья з глибиною від трьох метрів. Очевидно, що деякі з таких місць можуть запросто слугувати навіть зимовим притулком як для мирної риби, так і для хижака. Восени ж напевно тут також хтось знаходиться і цілком імовірно, що апетит у нього хороший. Такі місця дуже легко помітити візуально.

8. Місця, де русло підходить практично впритул до берега, який обривистий і сильно поріс кущами. Можна не сумніватися (а частенько це легко побачити очима), що на дні і в товщі знайдеться достатня кількість корчів і затоплених колод. Саме в них і любить стояти хижак, вартуючи здобич, що пропливає по руслу. До усіх вказаних перспектив такі місця напевно важко обловлюються з берега, тому навряд чи їх можна назвати «запресованими».

9. Ями і поглиблення, краї яких мають подібність сходинок. Саме на таких «сходинках» часто і перебуває хижачка, що полює в даний момент. Зазвичай цих різких переходів до глибини з деякою протяжною полицею два або три, і загалом усі вони цікаві для риби. Верхня частина завалу (перша сходинка) частенько покрита залишками водоростей, інші в корчах або в черепашці. Джигом найпростіше з’ясувати характер завалу і яка саме сходинка для щуки найбільш прийнятна.

Природно не лише у вказаних вище місцях зустрічається щука, але тут я зазвичай намагаюся половити насамперед. Одно з небагатьох, що може докорінно змінити ситуацію і все переставити з ніг на голову, є масові переміщення білої риби. Маршрут її прямування не особливо прив’язаний до глибин або корчів, тому і «зубастих пастухів» можна зустріти де завгодно. Одним словом: їжа для осінньої щуки — найпріоритетніший чинник, що визначає її місце розташування. З цієї причини, якщо на екрані ехолота помічена кормова риба, вірно, і «зубасті мисливці» десь поруч.

Силіконова класика

Немає абсолютно нічого дивовижного, щоб ловити глибинну осінню щуку джигом, використовуючи силіконові приманки. У моєму розумінні, це взагалі центральна техніка, з якою можна розраховувати на клювання майже завжди. Центральна, але вже точно не єдина. І воблери, і «залізо», і деякі інші «оригінальності» однозначно здатні продемонструвати результат, проте саме силікон найнадійніший, звичний і стабільний. Викладаю, ясна річ, винятково свою думку. Під «класикою» розумію тут твістери і віброхвости. Саме з ними я у більшості своїй шукаю щастя при лові осінньої річкової щуки. Не лише шукаю, але і знаходжу.

давно помітив деяку закономірність: якщо глибина три і більше метри, а дно порізане і неоднорідне по рельєфу, вибір на користь джиг-лову очевидний. Загальна особливість осіннього джигувания на річці, як на мене, полягає в наступному: проводки робити досить повільно і плавно, проте самому довго не затримуватися навіть на найперспективніших місцях. Для себе знайшов цьому, в деякому роді суперечливому явищу, просте пояснення. Осіння щука хоч і перебуває в стані підвищеної готовності набирати вагу, проте прагне це робити з мінімальними втратами, надмірно себе не навантажуючи. Іншими словами: найбільш затребувана нині та здобич, яка і виглядає калорійно, і рухається повільно, майже приречено. Цілком в цю теорію укладається і те, що самі уловисті силіконки частенько мають чималі розміри. Нині той час, коли щука на дрібницю не стане розмінюватися.

Практично незалежно від умов лову найбільш безпрограшною і надійною для джига є ступінчаста проводка. Завдяки такій нехитрій анімації, що виконується неодмінно в плавному і свого роду м’якому стилі, виходить зацікавити як активних щук, так і тих, які узяли невеликий тайм-аут по якійсь з причин. Практика про це дуже твердо і упевнено говорить. Загалом, універсальність ступінчатої проводки не викликає сумнівів. У прив’язці до цієї техніки розгляну два види класичних по осінній щуці приманок: віброхвости і твістери.

Віброхвости. Смію стверджувати, що у більшості своїй це перші приманки, з якими я вирушаю за осінньою щукою, хоча, природно, не єдині. Імітація звичайної рибки. Що може бути краще? У мене затребувані віброхвости мають довжину 8-12 см. Це багато в чому пов’язано як з особистими перевагами, так і з не самим велетенським розміром щук, за якими зазвичай я полюю. В цілому, такі приманки оптимальні для зубастих до 4 кг Якщо ж мова заходить про полювання за трофеями, можна сміливо і далі «укрупнюватися». Мені частенько доводилося бачити, коли величезні силіконки на осінній річці виявлялися поза конкуренцією, але цілеспрямований лов «монстрів» — штука дуже тонка…